стіна

-и́, ж.

1) Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекриттів і для розділення приміщення на частини і т. ін. || тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо.

••

За стіно́ю ; Крізь стіну́ — в сусідньому приміщенні.

Між сті́нами — в закритому приміщенні.

Напі́льна стіна́ — стіна в хаті, до якої примикає піч і піл.

2) чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь.

3) чого і з означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа; мур. || тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці.

••

Під сті́нами чого — біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці.

4) чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось.

••

Ста́вити стіну́ між ким — позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь від когось, чогось.

5) чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін. Стіна очерету. || Зімкнутий ряд людей.

••

Стіно́ю стоя́ти (йти, прохо́дити, пройти́ і т. ін.) — стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою.

6) Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою чи бійці.

••

Ста́ти стіно́ю — виступити згуртовано, дружно.